Ми розлучилися з чоловіком, коли дочці не було і одного рочку. Хоча і до цього ми жили роздільно, і тільки чекали, коли дочка трохи підросте. Згідно із законом, ми не мали право розлучатися до цього часу … Ще два роки я провела в декреті. Мені дуже допомагали мої батьки. Але батьки не вічні, тому мені довелося виходити з декретної відпустки і починати працювати. Звичайно ж, я записала дочку в дитячий сад. Вона у мене досить слухняна і дуже розумна дитина. Відразу ж знайшла спільну мову з усіма дітьми і дорослими. Хоча сказати, що моя дитина просто розумна, це мало. Вона у мене дуже-дуже розумна. А їй всього три з половиною роки. Якось після роботи і дитячого садка ми поверталися додому. Як завжди, наш шлях пролягав через продуктовий магазин. За хорошу поведінку в саду ми купували дочки якісь смаколики. І немає, це не були солодощі. Це були і овочі, і фрукти, і мяско. Корисні та поживні продукти. Одного разу ми побачили у відділлі з солодощами в супермаркеті дівчинку, яка вередувала.
Мама їй пояснювала, що немає грошей, щоб купити великий Кіндер. А дитина в цей час вередувала, пищала, штовхала ніжками коробки. А потім взагалі вляглася на землю і відмовлялася вставати. Цій дитині на вигляд було років шість. Тоді моя дочка Юля підійшла до цієї дівчинки і сказала: “Дивись, ця тітка, – і показала на мене пальцем, – забирає таких неслухняних дітей. Так колись і мене у мами забрали: я хотіла багато цукерок. Я вже дуже давно не бачила маму. Якщо ти не припиниш вередувати – ми заберемо і тебе!” Бачили б ви розгублений погляд цієї дитини. Вона і про Кіндер забула і істерити перестала. Ввічливо і тихо піднялася з землі і підійшла до своєї мами, при цьому міцно вчепилася за мамину руку. Моя Юлечка підійшла до мене, опустивши голову вниз, і ми відійшли в сторону. Потім донька вибачилася, що назвала мене чужою тіткою, яка викрадає дітей. Обняла своїми рученятами за шию і поцілувала. А крім того сказала, що я найкраща матуся в цілому світі. Ось така у мене розумна і кмітлива дочка – в свої три з половиною рочки!