Сьогодні у мене зламалася машина. Довелося поспішати на автобус. Зараз година пік, тому людей багато. Автобуси їдуть заповнені. Нарешті, зайшов в один з автобусів. Сидяче місце – вільно лише одне. За мною літня жінка намагалася пройти вперед. Я так розумію, щоб зайняти вільне місце. Це їй вдалося. Потім начебто щось згадала, почала оглядатися. За мною стояла дівчинка років одинадцяти.
Жінка поманила дівчинку до себе. Мені знову довелося відступитися, щоб пропустити дівчину. На цьому жінка не заспокоїлася. Поруч з нею під вікном сидів молодий хлопець. Він смачно дрімав, хитаючи головою в такт хитанню автобуса. Жінка почала штовхати його в бік. Хлопець ледь розтулив очі
-Уступи дівчинці місце, – голосом, що не терпить заперечень, сказала жінка. Хлопець глянув на жінку, потім на дівчинку і запитав: – А вона теж з нічної зміни? – Ні відповіла жінка. -Тоді я буду спати далі, не заперечуєте?
Жінка знизала плечима і замовкла. Чи не знайшла, що сказати тому виснаженому хлопцеві. Мені хотілося запитати у нього. Мабуть, з нічної зміни, і їде на навчання, тому що автобус слідував по тому напрямку. Я поважаю таких людей, у яких є мета, і вони рухаються до неї. А ця жінка грекиня могла і не чіпати хлопця, її дівчинка змогла б постояти в автобусі. Можливо, я або той хлопець не праві? Як ви думаєте