– Знаєш що, дорогий, давай спробуємо пожити окремо, – сказала раптом Ольга вранці під час недільного сніданку.- Як ти сказала? – не повірив Ілля своїм вухам.- Окремо, – повторила дружина. – Один від одного. Я навіть згодна на цей час переїхати до мами.- Дивно – сказав чоловік і важко зітхнув. – Вчора перед сном я подумав про те ж. Я можу оселитися на дачі у батьків. Без тебе.- Як це? – жахливо здивувалася Ольга. – Ти теж про це думаєш?- Ну так. Я сам хотів запропонувати те ж саме. Але ти мене випередила.- Але чому тобі це спало на думку? – Дружина відклала в сторону свою тарілку з гречаною кашею і почала уважно розглядати Іллю.- Напевно, тому ж, чому і тобі. – Чоловік знизав плечима і винувато посміхнувся.- Ні, дозволь! – обурилася дружина. – Одна справа – я. Мені-то, якраз, є, чим бути незадоволеним. Але з тобою що сталося?
– Просто я втомився так жити- Як так?- А ось так. Втомився бути незадоволеним тобою.- Втомився бути незадоволеним мною? – Ольга від подиву мало не задихнулася. – По-моєму, я ідеальна дружина!- Ти ідеальна?! – Він кинув ложку в тарілку.- Це я ідеальний чоловік! А ти! Ти – Що я? – вона з викликом дивилася на нього.- Ти знаєш, що я терпіти не можу цю твою гречану кашу?- Терпіти не можеш? – Дружина заплескала очима.- Так! – Він, як жінка, ображено стиснув губи. – Я ж, коли їм її, ледь ложку в рот кладу!- Перший раз чую, – зізналася вона. – Ти мені не говорив.- Ах, не говорив? Так ось тепер знай! Не треба мене цією кашею годувати!- Як можна не любити гречку? Вона ж корисна.- Їжа повинна бути не тільки корисною, – твердо сказав він, – але і смачною. І чому ти ходиш будинку в цьому безглуздому халаті? Ти що, 70 плюс? У мене бабуся вдома одягається краще, ніж ти! На роботу ти ходиш як королева, а приходиш додому, і чомусь переодягатися в стару. Ти що, спеціально мене дратуєш?-А сам-то! – Вона, ображена, обпекла його своїм палаючим поглядом. – Сам-то. У мене складається відчуття, що це ти хочеш мене морально розтоптати …- Я? – сторопів Ілля. – Це чому це?- Тому що ти постійно співаєш.
– І що? Я люблю співати. Я завжди співав.- Це я вже помітила. Але ти ж зовсім не вмієш співати. У тебе немає елементарного слуху.- Хто це сказав?- Це я тобі кажу. Я, між іншим, свого часу закінчила музичну школу по класу. баяна. І скажу тобі так – від твого співу мені постійно хочеться вийти з віконця.- А чому ти говориш мені це тільки зараз?- Тому що я боялася тебе образити.- А зараз не боїшся?- Але ж ми зібралися жити з тобою окремо. Так вже вислухай всі мої претензії!- Що, невже їх так багато? – У Іллі раптом в очах з’явився страх.- Дуже багато! – сказала Ольга безжально. – Ми живемо з тобою лише півроку, але мені вже набридло мити за тобою твої черевики!- Але я тебе не прошу.- Це не красиво, коли ми виходимо з дому, а у чоловіка на ногах брудні черевики. Що про насподумають сусіди? І взагалі, ти пам’ятаєш, коли в останній раз чистив черевики кремом?Він на секунду задумався і зізнався:- Не пам’ятаю….- Ось! А ще!- Ще? – Ілля набрав повітря, готуючись слухати претензії до себе далі.- Ще .- Вона раптом зробила паузу, потім розгубилася і задумалась.
– Що, боїшся мене образити? – запитав він, приречено. – Чи не шкодуй мене, Олю, не треба. Раз вже у нас сьогодні ранок одкровень, говори все як на духу. Я готовий дізнатися про себе всю правду.- Ні, давай тепер ти говори мої недоліки, – сказала дружина. – Ти ж не все ще «фу» мені висловив? Що я ще роблю не так? Чим я погана для тебе дружина.- Та ти не погана дружина, – знизав плечима Ілля. – Просто, є деякі дрібниці, які часом так сильно дратують. Прямо, терпіти не можу твій халат- І все?- І кашу – А якщо я зараз зніму халат і одягну щось інше?- Я був би дуже радий.Ольга швидко встала і вийшла з кухні.Ілля теж схопився і побіг в передпокій мити свої черевики. Коли він відкрив у ванній кран, то за звичкою заспівав, але тут же схаменувся і замовк.- Я помив черевики, – вигукнув він через кілька хвилин дружині.- А я переодягнулася, – викрикнула вона йому з кухні. – І викинула кашу в смітник. Скоро будемо їсти омлет. Ти любиш омлет?- Обожнюю, – вигукнув він, домивая взуття дружини.До теми «пожити окремо один від одного» вони сьогодні більше не поверталися