Подруги мене не розуміють і говорять, що на такого чоловіка, як у мене, купа претендентів знайдеться. А я і чути нічого не хочу: ковтаю сльози і кажу, що на розлучення подаю. Терпіти такого більше не хочу і не можу. Якщо кому такий потрібен, прошу, ще й стрічкою перев’яжу …
Я заміжня багато років і у мене прекрасна сім’я. Але є один невеликий недолік, який виводить мене з себе. Справа в тому, що мій чоловік зовсім не допомагає мені по дому. Здається, що це дрібниця, але ми постійно сваримося через це. Я не можу назвати його ледарем, але мені хотілося б допомоги від нього в побуті. Звичайно ж, що стосується «чоловічої роботи» по дому, то тут питань немає. Чоловік лагодить крани, розетки, виносить сміття і так далі. Але в іншому, допомоги від нього не дочекаєшся.
Ми обоє працюємо. Ось тільки повернувшись додому, мій чоловік відправляється лежати на диван, а я в цей час займаюся домашніми справами. На мені буквально все! Насамперед я, звичайно ж, займаюся вечерею, адже сім’я голодна. При цьому я роблю все сама, чоловік мої прохання ігнорує. Хоча міг би допомогти хоч чимось: почистити або нарізати овочі, подивитися за каструлями або помити брудний посуд. Він завжди говорить, що кухня – це місце жінки і готувати їжу – найлегше, що можна робити. І взагалі, що чоловікові на кухні не місце, і він заходить туди тільки, щоб поїсти.
Після вечері я зазвичай стираю або прибираю в домі. Поки я займаюся цим, чоловік тільки бурчить на мене, що я заважаю йому. Ніколи і нічим він не допомагає. Хоча, витерти пил або розвішати випрані речі – це хоч і не велика, але досить-таки вагома допомога для мене. Плюс до всього, на мені ще й дитина, з яким потрібно пограти вкласти спати. Загалом, кожен мій день проходить однаково – цілий день я працюю, а потім весь вечір кручусь по дому. Часу на те, щоб розслабитися або просто полежати на дивані, у мене немає.
Поки я справляюся з усіма справами, сил уже немає ні на що. Я просто падаю в ліжко і миттєво засинаю. Навіть не можу згадати, коли я останній раз сиділа з книжкою або журналом в руках і просто відпочивала. Я весь час в домашніх турботах і дуже втомлююся від такого графіка. Мені хочеться допомоги від чоловіка. Коли я говорю про це чоловікові, він зазвичай відповідає мені, що робота по дому не така вже й важка. І взагалі, що всі жінки так живуть і не скаржаться, а я вічно незадоволена чимось. Зрештою, наша розмова закінчується непорозумінням і все залишається як раніше.
Чоловік ніби не бачить і не розуміє, що я теж втомлююся на роботі і хочу трохи перепочити.Останнім часом відносини у нас з чоловіком погіршилися. Нещодавно ми зійшлися знову через побуту, і я поставила чоловікові ультиматум – якщо він не почне допомагати мені по дому, то нехай просто йде. Впевнена, що мені стане легше від того, що він піде. Чому я повинна доглядати за людиною, яка не хоче допомогти мені навіть в дрібницях?