Ілля нікуди не поспішав. День був прекрасний. Сонце припікало по-літньому спекотно. У парку, в тіні клена, він присів на лавку. Закривши очі, посидів так пару хвилин. Робочий день позаду. Можна розслабитися. Міркувати сьогодні не хотілося. Попереду вихідні. Подумки він пробігся по навколишніх кафе. Найбільше йому подобався затишний “Лотос”. Там готували смачно. Асортимент був не так вже й великий, але і чекати довго не доводилося. А, якщо було бажання, то можна було взяти їжу з собою. Від думок його відволік легкий шорох. Трошки відкривши очі, він побачив, як мимо пройшла молода жінка з коляскою.
Вона присіла на цю ж лавку трохи віддалік. Тут же вийняла телефон – і весь інший світ її більше не цікавив. Чоловік непомітно розглядав її збоку. Зовсім молода, навіть і не жінка ще, а підліток. Материнство не надало її фігурі належної округлості. Висока, з довгими, світлим волоссям. Дитина завозився в колясці і подала голос. Вона зреагувала не відразу. Видно було, що заняття в телефоні її цікавили більше, ніж дитя. Неохоче підвелася, знайшла загублену пустушку. Немовля смачно зацмокало. “Напевно пити хоче. Спека он яка …” – несподівано подумав Ілля. Коли налетіла хмара ніхто не помітив. Спочатку небо розкроїла блискавка і, прямо над головою, затріщав грім. Піднявшийся вітер ніс стіною потужну зливу. Парасольки не було ні у Іллі, ні у жінки з дитиною. Вона розгубилася і не знала, що робити.
– Побігли до зупинки! – крикнув він, взяв у неї коляску і бігом покотив на вихід з парку. До зупинки було не більше тридцяти метрів, але намокли вони до нитки. Дитина заплакала, мабуть, злякавшись грому. Мати взяла її на руки. Це була дівчинка, місяців трьох-чотирьох. Весь одяг на ній теж промок. – Вона ще дуже мала, може застудитися. Дозвольте вас запросити в кафе, тут поруч. Дитину є у що переодягнути? Молода матуся закивала: – Так, в пакеті. Сподіваюся, не вимокло. Вона боязко посміхнулася. “Зовсім ще пацанка …” – Іллі стало чомусь шкода дівчину. Так вони познайомилися з Інною. Потім Ілля став часто натикатися на неї з коляскою в парку. Ненароком вирулювала йому назустріч.
Тоді вони довго гуляли, вечеряли в кафе. Інна була матір’ю-одиначкою. Жила в заводському сімейному гуртожитку. Тільки через дочку кімнату і дали. Сама-то вона приїжджаюча. Чоловік? А немає його і ніколи не було. Жінка його не приваблювала, а до її дочки, Настусі, прив’язався не на жарт. Інна навіть залишала його гуляти з малям, а сама йшла у справах. Одного разу з дитиною його застав колега. – О, Ілюша, та ти у нас віявляється сімейний? Хто? Син? Дочка? – Андрій щиро радів. – Донечка – лагідно так у нього вийшло. І сам навіть в цей момент повірив, що цей маленький, теплий клубочок у нього на руках – це рідна кровинка, плоть від плоті його. Якось при зустрічі він зауважив, що Інна не балакуча.
Не щебече через дрібниці, не радіє, як дитина морозиву. Не відразу розповіла. Виявляється, гуртожиток закривають. Він переходить в інше відомство. І все через скорочення на заводі. І дали термін – тиждень, щоб знайти житло і з’їхати. – Зобов’язані, з одного боку, натомість житло надати. Як-не-як ти з немовлям. – новина Іллю приголомшила. -Так хто надасть щось? Кому ми потрібні? – Мені потрібні. – Він блискавично прийняв рішення. – Поїхали речі збирати. Ти не проти? Через пару годин Інна з Настусею вже перебували у нього вдома. Речей було зовсім нічого. “Потрібно одягнути дівчаток” – подумав він перед тим, як провалився в глибокий сон. Пізньої осені вони тихенько розписалися.
Ілля удочерив дитину, давши їй своє прізвище і по батькові. З Інною відносини далі дружніх не йшли. Та й не прагнули ні він, ні вона один до одного. Прийшовши з роботи або на вихідних, він займався виключно дочкою. А Інна йшла розвіятися. Вона так втомлювалася сидіти з дитиною цілими днями. – Іллюша, я може сьогодні поночую у Ольки. Ти ж не проти? – вона була ласкава і ніжна в цей момент. – Ні не проти. – Йому було все одно. Значить у вихідні вони будуть з донькою удвох. Тільки вона його турбувала. Навіть грошей дружині дав, щоб вона затрималася у “Ольги” довше. Давно Ілля здогадувався, що у Інни є чоловік. Але страх втратити дочку запечатав його уста. І він мовчав. У три роки Настенька пішла в дитячий сад. Батько сам її відвозив і забирав. Інна влаштувалася працювати в кафе офіціанткою.
Грошей на себе їй вистачало. А дочку забезпечував “чоловік”. Ось і дитячий сад позаду. Почали готуватися до школи. Інна на той час тижнями пропадала поза домом. При поверненні була досить холодна з дочкою. Часом навіть не помічала її. Ілля збирався купувати квартиру. Ближче до центру. Там він і школу пригледів. А з цієї двушкою не знав, що робити. Може в оренду здавати? Фінансовий стан дозволяв не виставляти її на продаж. Інна прийшла пізно вночі. Злегка напідпитку. Ілля вийшов до неї на кухню: – Інна, ти зовсім забула про дочку. Мати не повинна так поводитися. – він ледве стримував емоції. – Не повинна!? А як мені поводитися, якщо все життя шкереберть ?! – вона почала істерити, підвищуючи голос до вереску.
– Не кр ичи! Настю разбудишь. – Він не хотів, щоб дочка побачила матір п’яною. – Наді мною знущалися двоє, в брудному переході. А мені всього-то сімнадцять було. Вступати приїхала. Провалилася. На завод пішла. І тут ось …. – Я навіть не знаю хто з двох її батько. На аборт йти побоялася. Пологів не пам’ятаю. Мені кесарів розтин робили. Хотіла в пологовому будинку залишити, та обіцяли кімнату в гуртожитку, як матері-одиначці дати. Ні! У мене до неї ніяких почуттів!
Мені б забути все-та не можу! Як подивлюся на Настю і думаю: “Хто ж з тих двох її батько? ” У дверному отворі показалася Настенька. Судячи з неї, вона давно не спала і все чула. – Тато, Татко! Ти мене не покинеш?! – Вона підбігла і притиснулася до нього. Маленьке тільце тремтіло, заплакані, налякані очі дитини намагалися знизу зловити погляд батька. – Ти ж мене не кинеш? Ілля підхопив її на руки і притиснув до свого серця: – Доню, та ти що таке кажеш? Я живу для тебе! Сонечко моє ясне! Ніколи, чуєш, ніколи навіть не думай про це! Я люблю тебе, моє кошенятко! – Малятко розслабилося в його руках, обняла його за шию. – Таточку мій. Ілля з Настусею переїхали в нову квартиру. Стару, двокімнатну, він переписав на Інну. В обмін на відмову від дочки, без права з нею бачитися. Так захотіла сама жінка.